Back to Ukraine programme

“Майбутнє вийде з українських підвалів”

В Одесі активісти сусідських просторів активно надають допомогу місцевим спільнотам.

Портове місто Одеса, що розкинулося на узбережжі Чорного моря, відомо своїми гарними двориками. Протягом останніх кількох років місцева громадська організація “Зацікавлені” працює над відновленням традицій цих подвір’їв, щоби вони перетворилися на відкриті та інклюзивні простори, де сусіди матимуть змогу зустрічатися, відчувати себе громадою. Мережа активістів, яку вдалося вибудувати, виявилася дуже важливою саме зараз, надаючи гуманітарну допомогу мешканцям. “Попри воєнні дії, мешканці висаджують дерева на власних подвір’ях,” – ділиться громадський активіст Дмитро Ковбасюк в інтерв’ю для forumZFD.
Nachbarschaftshilfe Odessa
© René Fietzek

Дмитре, Одеса вважається багатокультурним містом. Яку роль двори відіграють у соціальній згуртованості?

Одеса – це свого роду мініатюра всієї України: протягом століть наша країна ставала домівкою для представників багатьох народів, людей різних віросповідань – ось саме це можна побачити в Одесі. Багатокультурність проявляється на мікрорівні – у двориках. Так, різноманітні релігійні свята святкувалися разом: від єврейських свят до християнського Великодня. Часом непросто збагнути, що означає “соціальна згуртованість”, і саме життя подвір’їв міста допомагає відчути що це таке насправді. З початком війни, сусіди, які самі випікають хліб, стали роздавати його нужденним, вони приносять ліки, або от місцевий електрик відгукується на прохання та допомагає полагодити світло, чи власник підвалу, який зробив ключі усім тим, у кого може виникнути потреба скористатися “укриттям”. Саме це є одними з прикладів справжньої соціальної згуртованості.

Від 2019го року “Зацікавлені” та forumZFD співпрацюють разом над відновленням традицій одеських двориків, вибудували мережу місцевих громадських активістів. Поділися, що тебе підштовхнуло взятися за цю справу?

Ми взялися за відновлення традицій, які свого часу були притаманні дворовим спільнотам міста, оскільки вони [традиції] опинилися на межі зникнення. Спочатку зробили кілька невеликих кроків – щоби сусіди просто познайомилися один з одним. Від початку 2019 року 43 дворові мікроспільноти взяли участь у нашій програмі. Спільно один з одним учасники стали уявляти майбутнє власних подвір’їв, задумалися над ідентичністю спільнот, з якими себе ототожнюють. Нам вдалося зорганізувати перший “Фестиваль одеських дворів” – велику подію на рівні цілого міста з низкою культурних активностей, які відбувалися саме у дворових просторах. Культура сусідства виявилася дуже помічною під час війни саме так, як вона допомагала в час коронавірусної пандемії, коли люди мали обмеження збиратися великими групами, – ми встигли напрацювати певний досвід. До слова тоді замість великої фестивальної події сусіди провели святкування у власних подвір’ях й таким чином створили можливість людям зібратися разом.

 

Як ти та твоя команда змогли адаптуватися до нової ситуації?

Випускники програми “Школи культури сусідства” – це лідери власних дворів, де вони або обіймають посаду, або виконують свої функції неформально. Краще за них ніхто не знає сусідів, які мешкають у їхніх подвір’ях, обізнані з їхніми потребами: кому потрібна їжа, які саме медикаменти, чи просто потребують живого спілкування. Завдяки цьому нам вдається надавати цільову підтримку мешканцям. 

Направду, гуманітарна робота для нас є чимось новим: ми не є професіоналами в цій сфері. Спочатку нам довелося розробити цілу систему, яка дозволила перевіряти, що всі отримують саме те, що їм потрібно. Один з учасників нашої команди взявся за координацію збору запитів, які надходили від мешканців дворів, після цього ми організували надання допомоги. Наша команда складається з шести людей, одинадцяти координаторів, які організовані у географічно розподілені кластери. Кожний відповідає за один двір та навколишні сусідські простори. З таким підходом нам вдається надавати допомогу близько 4000 містянам.

Якого роду допомоги саме зараз найбільш потребують мешканці?

Ми фокусуємося на базових потребах, як от резервуаридля зберігання води, яка може бути потрібна у разі припинення водопостачання, створенні мінімальних запасів довготривалої провізії. Наразі, в крамницях достатньо продуктів, але от з ліками доволі скрутно: далеко не все можна знайти в аптеках. Ми допомагаємо людям, яким самостійно складно забезпечити себе з різних причин: чи то втратили роботу й не мають заощаджень, або це літні люди, яким важко впоратися із замовленням ліків в онлайні. Хочу також додати, що фокусом нашої уваги є системи безпеки дворових просторів, зокрема ми опікуємося тим, щоби вони були обладнані вогнегасниками, гідрантами, системами відеоспостереження,  автономним освітленням, щоби були у наявності ломи, лопати, ми проводимо курси надання першої медичної допомоги.

Крім цього, людям потрібні безпечні місця для ночівлі, а також перебування під час надзвичайних ситуацій. Зокрема під час повітряної тривоги маєте близько 2-3 хвилин дістатися “укриття”, в той же час добре обладнані міські бомбосховища розташовано доволі далеко від більшості домівок. Ось саме тому ми переобладнуємо наші підвали в “укриття” – створюємо там запаси продовольства та води. В планах – створити в підвалах окремі невеликі простори для дітей, бо часто виходить так, що мешканці мають провести кілька годин в холодних запорошених цементом кімнатах, а для дітей хочеться створити комфортніші умови.

“Зацікавлені” не тільки роздають продукти та ліки, але й організовують зустрічі з психологічно-соціальної підтримки. Чи можеш поділитися кількома враженнями від таких зустрічей?

Є така приказка: “Хочеш допомогти іншим – спочатку допоможи собі”. Це означає, що треба бути самому емоційно стійким, щоби допомагати іншим. Зустрітися та просто поспілкуватися – це вже велика підтримка людей. Важливо мати безпечні місця-простори, де представники мікроспільнот мають змогу поділитися власними переживаннями, проговорити болючі питання, що дійсно їх хвилюють. Ми проводимо зустрічі для нашої команди, а також для наших активістів, навчаємо їх наданню такого роду допомоги їхнім спільнотам. Дворові лідери й самі організовують такі зустрічі, під час яких сусіди діляться власним досвідом, емоціями. Ці зустрічі можуть тривати й пів дня: що важливо, так це знайти для них місце, щоб вони могли відбутися. Наприклад, лідери одного з двориків дізналися, що одній самотній пані потрібно було хоча би з кимось поспілкуватися – вони завітали до неї та вислухали її.

 

Твоєю першою мовою є російська – мова, яку зараз нестерпно чути частині українців, зокрема тим, хто втік з окупованих територій. Чи тебе часом не хвилює, що таким чином Одеса може втратити свій багатокультурний характер?

Те, що відбувається під час війни, є дуже специфічним – кожен реагує по-різному та має різні емоції. Зараз багато людей можуть відмовлятися спілкуватися російською через отриманий досвід. Я все ще можу вільно спілкуватися російською з представниками мікроспільнот, з якими ми працюємо в Одесі. Після війни потрібно буде зробити багато роботи, щоби подолати ненависть. Людям потрібно буде налагодити багато взаємодії, щоби відродити толерантне ставлення, у тому числі, щоби можна було знову спілкуватися багатьма мовами. Саме зараз  – в час війни  –  важко підтримувати таку толерантність. Проте я от спостерігаю, що люди стають ближчими один до одного, і що з'являється  набагато більше соціальної згуртованості на рівні дворових спільнот. Наприклад, містяни збираються на вихідних та роблять спільну роботу: прибирають подвір’я, висаджують дерева, облаштовують квітники. Ця толока, яку ми називаємо “суботниками”, не зупинилася з початком війни, навпроти – ми спостерігаємо зростання залучення людей. Якщо сидіти вдома та весь час думати про війну, читати новини, то життя стане нестерпним – людям потрібно відволікатися.

Поділися, що тобі допомагає долати сьогочасні виклики?

Перш за все гумор! Наприклад, все частіше, коли люди їдуть з міста, то вони залишають своїх свійських тварин сусідам. І тут ми жартуємо, як вирішити, в якій з кімнат замкнути кота, або як тримати корову чи козу на балконі… Особисто для мене  важливо знати, що моя дружина та донька зараз перебувають у безпеці в Німеччині.  Про них добре піклуються, а розуміння цього мені дуже допомагає, бо я менше тривожуся й можу зосередитися на роботі підтримувати інших людей. 

У Дзмітрія Строцава, білоруського поета, є короткий вірш: “Майбутнє вийде з українського підвалу та примружиться від світла”. Ці рядки відгукуються мені, бо наразі ми маємо стільки справ з підвалами. Саме тут можна відчути дух згуртованості: під час повітряної тривоги люди, які спустилися у підвали, співають разом, грають або читають книги. Буває так, що їм навіть важко перерватися, вже коли час тривоги минув, бо виникло відчуття споріднености.

Ада Акобян та Ганна Сандерс (forumZFD) поспілкувалися з Дмитром Ковбасюком 14 квітня 2022 р.

Про проєкт:

Історично повсякденне життя в Одесі вирувало у дворових спільнотах. У багатокультурному середовищі люди були обізнані про своїх сусідів, щоденно взаємодіяли один з одним, часом все це супроводжувалося багатоголоссям різних мов – можна було почути їдиш, грецьку, українську, болгарську, румунську, російську та багато інших мов.. Проте, Друга світова війна та численні хвилі радянських репресій змінили вигляд спільноти міста й призвели до появи відчуття відчуження.

За підтримки forumZFD ГО “Зацікавлені” у партнерстві з ГО “Фонд розвитку міста Одеси” розпочали проєкт, який спрямовано на посилення місцевих спільнот у трансформації їхніх дворів у відкриті інклюзивні простори. Проєкт зміцнює соціальну згуртованість та дух спільноти серед мешканців міста. Завдяки участі в “Школі культури сусідства” місцеві активісти розвивають ідеї для власних двориків, опановують нові навички, такі як ненасильницьке спілкування, розв’язання конфліктів, вміння спільно приймати рішення. Однією з яскравих подій став “Перший фестиваль одеських дворів”, який було проведено у вересні 2019 року: тоді 17 дворів відкрили власні брами та представили проєкти, які їхні представники, що закінчили програму навчання, почали впроваджувати разом з сусідами

Дізнатися більше про проєкт

 

Back to Ukraine programme